Культура поведінки на цвинтарі

Могила — це місце тиші, а не застілля.

Традиція влаштовувати частування на кладовищах — це не давній звичай, а радянська звичка, яка виникла в умовах знецінення справжньої скорботи. Замість глибокого внутрішнього переживання утрати суспільству нав’язали «ритуал» із чарками та закусками просто на місці поховання. Так поступово втрачалося розуміння того, що таке шанування пам’яті.

Кладовище — не місце для трапез і тостів. Це — простір для зосередженого спогаду, вдячності та мовчазного діалогу з тими, кого ми вже не можемо обійняти. І саме тому виставляти їжу та алкоголь поруч із надгробком — це образа як для покійного, так і для самого змісту вшанування.

Там, де мала б бути тиша і молитва, лунають сміх, цокання чарок і шелест пакування.

Це не традиція.

Це — забуття сенсу.

Як же вшанувати пам’ять близьких із гідністю?

• Принесіть квіти.
• Наведіть лад на могилі.
• Побудьте в тиші.
• Згадайте людину добрим словом або молитвою.

А якщо є потреба зібратися родиною, обговорити спогади, поділитися теплом — зробіть це в домашній атмосфері або в затишному закладі. Там, де панує життя і світло, а не запахи їжі між надгробками.

Пам’ять — це не застілля.

Пам’ять — це гідність.

Будьмо гідними. Поводьмося на кладовищі культурно — з повагою до померлих, до інших людей, до себе.